цей запах
твій стогін
крики в чужих кімнатах
ліжко, що скоро потоне
ламаю по черзі пальці
шукаю в темряві холодні губи
не називай мене психом
не називай, бо вони почують
твої завмерлі вуста
вода стікає по стінах
ти навіки німа
а я стою на колінах
так, це нестерпно
боятись хоч слово почути
вітром малюнки не стерті
тобою до казки прикутий