За вікном дощ сильно ллється,
Моє серденько не б’ється,
Завмирає. Я чекаю.
Ти прийдеш – все повернеться
І мій янгол усміхнеться,
Запалає небокраєм.
Грім гримить і нерви пнуться,
Іще мить – і сльози ллються.
Звук лунає, заважає.
А дерева низько гнуться,
Ти не зможеш повернуться –
Я це знаю.
Тиск мій дуже сильно скаче,
Десь на хмарі янгол плаче,
Коли бачить мої муки.
Але я живу, тим паче,
Я живу, а це все значить –
Не забула твої руки.
Дикий погляд пам’ятаю,
Шепіт твій не забуваю,
Кожен подих твій ловила.
Все, що мала, залишаю,
Не вагаюсь, точно знаю:
Я любила.
І любов моя ця вічна,
Добра, чесна, безгранична,
Буде жити, не загине.
І я знаю, що незвично,
Говорити не тактично,
Що до тебе серцем лину.
Пройде час і пам'ять стреться,
Земля водою захлинеться,
Буря вщухне на душі.
Далі жити зостається,
Бо життя за мить минеться.
Ти залишишся в дощі…
По вікну вода стікає.
Дощ про тебе нагадає –
Засумую на хвилину.
Ти – мій янгол – я це знаю.
Колисанку заспіваю,
Пригорну нашу дитину.
Посміхнеться немовлятко.
Сині очі – очі татка –
Дуже схожий підростає.
Ти лишив про себе згадку,
Відгадав життя загадку:
В дітях вічність виростає.
І ніяка смерть раптова,
Ні біда, ні сильна втома
Не віднімуть мої сили.
Виростає доля нова
На руках моїх удома…
Заспокойся. Я простила.
Не плач, янголе мій світлий,
Витри сльози з очей блакитних,
Не муч душу свою чисту.
Поверни блакить привітну,
Здійсни мрію заповітну:
Даруй сонце променисте.