Чекаю – наче й не живу,
З тобою, чи без тебе... в осінь?
Любов і гідність бережу,
А розум вже волає: – Досить!
Ґвалтую пам’ять – ті ще вправи...
Рефрени мойри... впору вже,
Забути любощів забави,
Вернути... вкрадену тебе.
Зректися й дякувати долі,
Неначе й зроду не любив,
Як грішник – рани окропив,
З небес свяченою водою...
Зусилля марні над собою,
Якби ж то хто мене навчив –
Я б душу вчасно загубив,
Аби не марила тобою,
Та вже б ніколи й не любив,
Не дратував даремно долю,
Служив би їй німим слугою,
Якби ж то хто мене навчив...
03.08.2011