Стирибунцем зайшлий серпень раптово на скрипці заграв,
Сум ковзнув по струні і зірвався на дивному на «ить»,
Вже нема теракотово-теплих вечірніх заграв,
Ні, не мартвся, лиш трішки у скроні чомусь заболить.
В такий спосіб, хитрунка, про себе нагадує осінь,
Від неділі лив дощ, а сьогодні ,- на диво спекотно,
У задушливу ніч неопізнане тіло шукаєш і досі
В твоїм небі, а її пам’ятатимеш тільки на фотках.
Там лиш тінь… Тієї, в малиново-жовтій сукенці,
Було літо... І від східного вітру пошерхлі уста
Цілували твої, наче випить хотіли до денця…
Циндрить дощ… Не засну... Полічи зі мною до ста…
*не мартвся - не преживай (з польської)