П'ятнадцять тон ранку.
Киш мурА.
Ура!Сонце-ще макогон.
Ця тиша-хмара пузата.
І лізе на хату слон,
але мурашка малА.
НавманнЯ,навпрашкИ
нажльоґАвся тин слоїків пустих,
Час дорОгою настовбурчився,
зрозумів-моторошно.
Нарошно
вшита темрява в білизнУ,
І тліє літо,потіє вікно,
По ньому мовчанням крапля:
"Пророків нема...",
Але я ж живу?!