Розлиті фарби - це моя душа.
Ось сірий - я тривалий час сумую,
От помаранчевий - полює в день хижак,
Червоний колір - пристрасть бешкетує.
Перемагає спокій через раз,
Коли блакитну слабкість розливає.
Та в безлічі навмисних слів, образ,
Знов душу чорна фарба заповняє.
Як хочеш примхи серця пізнавай,
Я мов веселка різнокольорова.
Як не впізнаєш - біллю не торкай,
Хай зникне в ніч мозаїка чудова.