Блукає осінь тихою ходою,
Торкає пензлем молоде й старе,
Так звично обдаровує красою
Все те, що смерть невдовзі забере.
І, як останній раз, берези, клени
Мабуть, у виклик снам колишніх зим,
Виплескують красу отак шалено,
Що зупиняють в захваті німім.
Ще день, ще два – й зіб’є холодна злива
Оце буяння нездійсненних мрій...
Красуне Осінь, ти така мінлива,
Як жінка, в незбагненності своїй.
Поэтический перевод:Петр Голубков http://www.stihi.ru/avtor/golubkov44
Блуждает осень тихою походкой,
Старое с новым - кистью достает,
Привычно дарит красотою, как находкой,
Всё то, что смерть уж скоро заберет…
И, как в последний раз, березы, клены,
Делая вызов снам прошедших зим -
КрасОты расплескают упоённо,
Пьянящие восторгом всех немым…
Еще день, два - и ливнями размечется
То буйство всех несбыточных затей...
Красотка Осень, ты так переменчива,
Как дама, с импульсивностью своей…