Дивлюсь на троянди змарнілі,
Що вчора так пишно цвіли.
Червоні, рожеві і білі...
Чому ви зів'яли? Коли?
Чому ви схилились в поклоні?
У вазі ж багато води!
Беру пелюстки у долоні...
На пальцях вологі сліди...
Троянди мої, милі квіти,
Чом плачете ви у цей день?
На вулиці сонечко світить,
В вікно подивіться лишень!
Наталочко! Нас тут багато,
По три за прожитий твій рік.
Дарунок ми друзів на свято,
А ці от - приніс чоловік.
Ми в себе ввібрали всі роки
Твого непростого життя.
Твій сміх, твого щастя потоки,
І радісне серцебиття.
Твій біль і насуплені брівки,
Зневіру і гіркість образ.
На наші тендітні голівки
Тут ніби спирається час.
Природа у квітів мінлива...
Змарніли ми личком усі...
А ти залишайся щаслива
В жіночій, звабливій красі.
Тобі нехай сонечко світить,
І ранок прийде... Далебі,
Для тебе ми зірвані квіти,
Щоб радість принести тобі.
09.08.2011
Фото автора