Там, у степу, схрестилися дороги,
Немов у герці дикому мечі,
І час неспинний, стиснувши остроги,
Над ними чвалить вранці і вночі.
Мовчать над ними голубі хорали,
У травах стежка свище, мов батіг.
О, скільки доль навіки розрубали
Мечі прадавніх схрещених доріг!
Ми ще йдемо. Ти щось мені говориш.
Твоя краса цвіте в моїх очах.
Але скажи: чи ти зі мною поруч
Пройдеш безтрепетно по схрещених мечах?
---
Там, в чистом поле, скрещены дороги,
Как перед битвой страшною мечи,
Неотвратимость, стиснувши остроги,
Над ними скачет утром и в ночи.
Молчат над ними небесов хоралы,
Тропа, как кнут, кладет траву у ног.
Навечно сколько судеб разрубали
Мечи тех древних скрещенных дорог.
Еще идем. Ты мыслям моим вторишь.
Твоя краса цветет в моих очах.
Теперь скажи: со мной ты рядом будешь,
Пройдешь без трепета на скрещенных мечах?