Така самотня і відірвана від світу
Напівчужа собі,для інших -геть чужа...
Якби хтось знав ,як іноді бракує світла,
Якби хтось знав, яка розгублена бува душа.
Така холодна і знесилена мовчанням,
Напівзагублена,напів...та все ще я.
Якби хтось знав як хочу іноді єднання,
Бодай з собою,ну хоча би з власним "я".
Я знов живу в собою ж створених тенетах
Таких вже рідних і близьких,на жаль.
А ви читаєте черговий вірш напівпоета,
І аплодуєте,хоч відчуваєте печаль.
Напівнімі слова,ще більш притихлі звуки,
А в середині вже не плач, а крик душі:
"Не падай,встань, візьми себе руки!",-
...Напіввідкрилась нині у напіввірші...
22.04.2011