Божевілля одної душі,що застрягла у прірві незнання
Перетвориться в вірші й пісні, перетвориться в тайне зізнання.
Як боїться любові душа, закриває свої чисті скроні,
А ще вчора відкрита вона простягала до когось долоні!..
Божевілля одної руки,що пером передасть тайну серця
Відійде у далекі роки, потім спогадом знов повернеться.
Як боїться писати рука, як боїться вона помилитись,
Як боїться втомитись вона, просить душу на мить залишитись.
Що це? Сповідь самотнього я, що блукає далеко від світла?
Що це? Правда і совість твоя,що живе у придуманім світі?..
Божевілля одного життя, божевілля самотнього серця
Нині піде собі в забуття, ну а завтра під вечір вернеться…
1.05.2010, 23:40