Ще як були ми козаками,
А унії не чуть було,
Отам-то весело жилось!..
Т.Шевченко
Ще як були ми козаками,
Той й думати були не в змозі,
Що розбрат сіючи між нами,
Чужинці стануть на порозі.
Що захопивши нашу хату,
Щоб подушити поодинці,
Нас панство буде поділяти
На москалів та українців.
Що неньку продадуть нероби,
Її нарізавши шматками,
Що «владою» назвуть худобу,
А уніатів – козаками,
І що плюватимуть у світі
На нашу Україну голу,
Бабусі та бездомні діти
Прохатимуть шматки зі столу.
Та знов повернеться усюди:
Ото – пани, ото – холопи,
Що це поїдуть вільні люди
Наймитувати до Європи,
І заростуть поля бур”яном,
Заводи розламають вщент.
Над українцем буде паном
Американський резидент.
З культури насміються хами,
Пошив у дурні навіки.
Коли б були ми козаками…
Але – які ж ми козаки?!