Милый мой, беспутный мой повеса,
Почему ты хмуришь лоб с утра?
Надуваешь дымом занавески,
Словно парус южные ветра…
Говоришь, что ты устал от быта,
Что в Москве бродяге тяжело,
И с упрямством дерзким следопыта,
Мотоцикл свой ставишь на крыло…
И меня гнетёт Москвы удушье,
И не морем в ванной пахнет соль,
И людей безлицых равнодушье,
И щитов рекламных блеск и… боль.
Но пойми, я не смогу покинуть,
Тех, кто нас не долюбил ещё,
Глаз печальных и простивших Сына,
Мамино дрожащее плечо.
Я открою форточку пошире,
Ты глаза прикрой… Дыши. Дыши!
Мы с тобой не гости в этом мире,
Просто две бродячие Души!
Инна Метельская http://www.stihi.ru/2011/08/10/4344
Поетичний переклад на українську мову (поэтический перевод на украинский язык)
Милий мій... гульвіса
Милий мій, безпутній мій гульвіса,
Чому ти насупив лоба з ранку?
Надуваєш димом всі фіранки,
Мов вітрило найпівденніші вітри...
Кажеш, що від побуту втомився,
Що бродязі важко так в Москві,
І з упертістю зухвалим слідопита,
Ставиш на крило свій Мотоцикл.
І мене гнітить Москви задуха,
Бо не морем в ванні пахне сіль,
І людей безлицих та байдужих,
І щитів рекламних блиск і... біль.
Але зрозумій, не зможу я покинуть,
Тих, хто нас не долюбив іще,
Тих очей сумних, що все пробачив Сина,
Мамине тріпочуче плече.
Відкриваю я кватирку ширше,
Дихай. Дихай! Очі лиш прикрий...
Ми удвох не гості в цьому світі,
Просто дві бродячії Душі!