Коли цнотлива жінкою стає -
Здіймаються в простори крики болю,
Зника межа між радістю і горем, -
Нове життя свій дьоготь в душу ллє.
Коли цнотлива тліє під вогнем,
Коли вона в обіймах воскресає, -
Співає соловейко в темнім гаю
І поле покривається дощем.
Зоря кривава сходить над річками
І сонце знов цілує неба синь,
І пташка посміхається лукаво,
Коли співа цнотлива : «Будь моїм»
Але не зна вона,що буде потім,
Як плакатиме гіркими слізьми,
Коли під серцем стукне ненароком
Новий струмок цілющої води .
Як прокляне той мед,що дьогтьом повний,
І не захоче бачити весь світ...
Нехай дріма в саду й не зна ще поки,
Що так скінчиться її перша мить...