;Куди іду - й сама не знаю,
за що страждаю і борюсь, -
за правду? а її немає!
лишитись лиш сама боюсь.
Бо я зостанусь наодинці
з своєю долею храмою,
віддала краще в руки теплі
і залишилася з росою...
йти далі? а куди? не знаю
і що з собою принесу я
тому,у кого закохаюсь?..
німі страждання й біль розплати.
душа моя кричить від горя:
- віддайте волю! волю! волю!!!
а серце лиш ковтає море
солоних сліз його любові...