повінь
здається повінь
повзе крадькома
стінами
виливається з кутка в куток
серце
солодкими вишневими
кісточками об ребра
переможним дробом
1/1
один-на-один
знову
без усяких там
"він, вони, вони..."
_
хвиля
солодкого чаю
з лимоном
від худої шиї
захлескує
б'є в груди
обвивається навколо
всіх рецепторів
і вимикає їх
дурний страх
бути вдвох
сліпнути
глухнути
падати на плаху
ниць
кучерявою чілкою
_
/падати в твоє
бузково-чорне каре
моя
Лимонно-Чайна/
_
падати
вишневою кісточкою
проростати в тобі
в обіймах скрадливої
сліпої коридорної повені
проростати
паралельною площиною
між ребер
чорноґудзикової сукні
в однотон
_
я зустріла тебе
я побачила тебе
1/1
діли в три пальці на калькуляторі
і мовчи
мовчи
мовчи
тримай щільно стуленими
монгольські губи
намагайся не дихати
активуй
усі інстинкти самозбереження
щоб не сковтнути
насиченої радіоактивним жаром
повені
з моїх щік
_
заради Бога
не дивись такими
благально-зухвалими очима
у вічно облущений кут
/трикутника/
-
*в готичне серце
вишневої кісточки*
-
знаєш
я завжди мріяла
покликати тебе у світ свого холеричного безглуздя
помарити за компанію зі мною
під льодовим дзеркалом
байдужого повеневого болю
-
але тепер
1 поділено на 1
і від тебе не залишається нічого
крім забрьоханих
подроблених плиткою слідів
-
але
ти заглибилась у мене
вишневою кісточкою
ти живеш у мені
мандруєш десь
капілярами
б'єшся об відстовбурчену душу
між ключицями
колись ти народишся
в мене
моєю першою дитиною
маленькою донею
яку я не вб'ю абортом
ти будеш у мене
і я цілуватиму тебе
перед сном
даруватиму бузкові фарби
і берегтиму від тих
хто надто страшно тебе
кохатиме
-
...а поки що
я чекаю червня
коли
через п'ять посушливих днів
після апогею
землю спушить
перша
вишнева
кісточка
/у твоєму дворі/