Йде чоловік, не кваплячись, у осінь
Та з сумом озирається на літо.
Присів біля верби, що між покосів,
Й змахнув сльозу... Підняли руку діти...
Невже вони не носять в серці Бога? -
Спитав старий, та відповіді - зась...
Куди ж їх заведе така дорога?
І звідки злість у душах тих взялась?
Чи він, скажіть, давав їм не найкраще?
Заради них - себе не шанував...
Підняв до неба очі: "Боже, зА що
Мене до себе зараз не прийняв?"