Україно моя, моя мати,
Як тебе я кохаю, люблю!
Де набратись тих слів, де їх взяти,
Передати любов щоб свою?
Народився я, мабуть, із нею,
Я пропитаний нею наскрізь,
Я кохаю, люблю тебе, неню,
Козаком, мабуть, був я колись
У життях своїх інших колишніх,
Коли гнобили тебе, рвали
В стародавні віки, средньовічних,
Кримчаки, москалі і ляхи...
Заплатили велику ми ціну
За свободу і землю свою,
Так шануйте, любіть Україну,
Українці, як я вас люблю!
23.09.2007р.
© Евгений Кедров, 2009
Свидетельство о публикации: № 6963-127068/20091128