Жовтогарячий колір знову скрізь панує,
То квіти віддають свою нам душу.
Хоч розчерки дощу вже часто день марнують,
Прийняти осінь ще себе не змушу.
Яскраво пломеніє оранж чорнобривців,
Настурції свої несуть відтінки.
Ще кожна квітка літа згадує уривки
І надихає пам'ять-кіноплівку...
Немов вдяглися квіти в пишні сукні бальні.
Жоржини в пурпурові вбрались шати,
Причепурилися тендітні ніжні мальви...
Неначе всі готуються до свята.
І тільки синій льон скромненько голубіє.
Йому, як і мені, ще не до свята.
В блакитних квітах на побачення надія...
А рання осінь – за розлуку плата…
24.08.2011
на русском
http://www.stihi.ru/2013/09/08/235