Одного разу, зовсім невагомий
зійшов до мене ангел із небес.
Він запитав у мене:" ти готовий?"
і, зазирнувши в очі, раптом щез
*
Я, озирнувшись, сам себе помітив,
але здавалось не такого як завжди
в очах вбачалося прохання - хочу жити,
проте в середині вчувалось - маєш йти
*
Яскраве світло очі засліпило
і я як птах у небо полетів,
а на спині з'явились раптом крила.
"Так, ти помер" - хтось тихо шепотів
*
Ні болю я не відчував, ні жаху
лише приємне світло і тепло.
За мить усе життя, мов махом
переді мною промайнуло й знов пройшло
*
Але в мені ще жевріла надія,
можливо я ще житиму хоч мить.
Та нездійсненою здавалась мрія,
що я ще зможу хоч чомусь радіть
*
І тут... здалося, час немов завмер,
і стукіт сердця до моїх донісся вух...
Так я живий!!! Я не помер,
бо вирішив до тіла повернутись дух
*
Й від радісного крику увесь світ завмер
"...ви чули люди я живий, я не помер!!!"