Хмарка біла, як вовна пухнаста,
Зупинилася враз над горбочком.
"Ох, яка ця Хмаринка прекрасна!" -
Прокотилося понад лісочком.
Обійняла за крону Хмаринка
Кущ терновий, побитий роками.
"Ти легесенька, наче пушинка," -
Огорнув її Терен гілками.
Недалеко від Терну - Тернина,
Свої віти вверх тягне змарнілі.
Колихає в листочках, як сина,
Ягідки, ще зовсім не дозрілі.
"Ой, Хмаринко, віддай білокрила,
Діточкам моїм рідного тата.
Ти ж бо вільна, Хмаринко, вродлива,
І вітрів в тебе буде багато.
Полетиш ти, Хмаринко, до неба,
Не згадаєш маленький горбочок.
А моїм ягідкам батька треба,
Онде, чуєш ти їх голосочок?"
Чи почула Хмаринка, не знаю,
Та ураз віддалятися стала...
Старий Терен шептав їй: "Кохаю!"
А Тернина тихенько ридала...
22.08.2011
Для ілюстрації використане фото Юрія Шаншина "Терновий кущ"
http://www.lifeisphoto.ru/theme.aspx?id=8&orderid=2&n=896