(перевод с украинского)
Играет ветер на виолончели,
Грозит морозным пальцем за стеклом.
И ты одна, покинув плен постели,
Мечтательно склонилась над столом.
Как раб немой на араратских скалах
Бьет надписи о подвигах царя,
Ты на бумаге светлых дум моря
Переливаешь в ритмы строк печальных.
Ты - девушка больная – среди ночи
Врезаешь в вечность, пламенно пророча,
Слова грядущих солнечных веков,
Чтоб те слова расшатывали троны,
Чтоб их несли, как знамя, легионы
Непобедимых новых Спартаков.
Леся Українка
Десь вітер грає на віолончелі,
Морозні пальці приклада до скла,
І ти одна в зажуреній оселі
Замріяно схилилась до стола.
Мов раб німий на араратській скелі
Карбує написи про подвиги царя,
Ти на папері почуттів моря
Переливаєш в строфи невеселі.
Ти — хвора дівчина — серед глухої ночі
Врізаєш в вічність огненні, пророчі
Слова з прийдешніх сонячних віків,
Щоб ті слова хитали чорні трони,
Щоб їх несли з собою легіони
Нових, непереможних Спартаків.