1. Синьоока дівчина по стежині йде,
Вишиванка в квіточках мов вінок цвіте,
Чобітки мов маківки червоніють з гір,
А на шиї шпаночки котрі сліплять зір.
Молода, замріяна, мабудь щастя жде,
Що в душі посіяне і його знайде,
Бо вже залицяються хлопці -парубки,
Також сперечаються в гурті залюбки.
приспів:
Дівчина-коханка по стежині йде,
В квітках вишиванка, зна любові жде,
Ходить полониною, пісню заспіва,
Мабуть з України бо я чув слова.
2. Бачу нахилилася, квіточки збира,
Наче не спізнилася, як було вчора,
Поспішати нікуди бо є в неї час,
І не може зникнути як метелик враз.
Загоріла дівчина від проміння вщерть,
Зна зустріне вівчара так полюбить геть,
Вийшла наче мавка десь із гір, лісів,
Може і русалка з дивних берегів.
приспів
3. Вівчара зустріла біля джерела,
На колоду сіла, що в траву вросла
Дзеркальце дістала й поглядом -"Скажи?
Чепурною стала, чи вже без краси?"
-"Ти красуня дівчина поки молода,
Наче не скалічена, бо тоді бліда,
Сщастя ти шукала серед лук, дібров,
Милого кохала, це твоя любовь".
приспів:
Дівчина-коханка по стежині йде,
В квітках вишиванка, зна любові жде,
Ходить полониною, пісню заспіва,
Мабуть з України бо я чув слова.