http://stihi.ru/2011/08/30/7319
На дворі Осінь–витвір майстра,
На клумбі мріють сині Айстри,
Калина посміхнулась Глоду
І він завмер від її вроди.
Жоржина-Квітка, ніжна діва -
Струнка, висока та красива,
На Клен захоплено гляділа,
Що поруч він-цьому раділа.
І Клен на Квітку задивився
В багряну тогу нарядився.
Червоне листя дарував -
І в ньому серце розкривав....
Їх привітала голубінь -
Безкрайня неба далечінь -
Земля барвистим листям вкрита
Подарувала пізнє літо.
Це літо, цей жіночий блиск
Зробило з серця Клена віск!…
*******************
Водою в річці плине час,
Природа міниться щораз.
Частіше став осінній день
Дощить з розірваних кишень.
І Сонечко раніш сідає,
Дрімота хмарам докоряє:
“Не стане Місяць до роботи,
Бо в чоботи набрав він воду!!!”
Зажурені осінні квіти
Стоять геть мокрі, ледь одіті.
Шепочуть, тихо розмовляють,
Чого чекати їм не знають.
Зненацька Вітер розлютився,
Зривати листя заходився,
Коли втомився-то не ліг -
Пішов шукати... дощ чи сніг!
Пожовкле, мокре листя Клена,
Немов освячені письмена,
Жоржину вкрили від біди -
СПРОМІГСЯ КЛЕН ДОПОМОГТИ!
********************
Зима стрічатиме Весну -
Відкриються обійми сну,
Клен і Жоржина будуть разом
І знову все вернеться з часом!