http://stihi.ru/2011/08/30/8707
Розкинув віті клен стоіть,
Всміхаючись до мене,
А рядом річечка дзюрчить,
Поміж кущів зелених.
Барвисті фарби, залюбки,
Розлились оксамитом,
Не кваплячись пливуть хмарки,
Прощаючись із літом.
Десь в схованках глибин душі,
Щось наче заспівало,
Невдовзі, в ритмі двох сердець,
Сопілочка заграла,
Зринаючи до Божих Веж,
Поміж гілля тополі,
Вона благала для людей -
Кохання, щастя, долі...