ЖИТТЯ
Зловіщий брязкіт днів, що б'ються на кавалки,
І жах ночей, що затискають плач.
Ти, зраджений життям, яке любив так палко,
Відчуй найглибше, але все пробач.
Здається, падав сніг? Здається, буде свято?
Розквітли квіти? Зараз, чи давно?
О, як байдуже все, коли душа зім'ята,
Сліпа, безкрила — сунеться на дно.
А ти її лови, тримай, тягни нагору!
Греби скоріше і пливи, пливи!
Повір: незнане щось у невідому пору
Тебе зустріне радісним — живи!
Тоді заблисне сніг, зашепотіють квіти
І підповзуть, мов нитка провідна.
Ти приймеш знов життя і так захочеш жити,
Його пізнавши глибоко, до дна"".
......................................................
Жизнь
Зловещий скрежет дней, разбитых на осколки,
Кошмар ночей , перебивавший плач.
Влюбленный в эту Жизнь, ей преданный, замолкни,
Прости её, испивши неудач.
Как будто падал снег? Как будто скоро праздник?
Сады в цвету? Сейчас или давно?
О, как мне всё равно, когда от неприязни
Душа без крыл спускается на дно.
А ты лови её, тяни её повыше,
Греби скорей , скорей плыви, плыви !
И верь, в нежданный час неведомый услышит
И радостно провозгласит – живи.
Тогда и снега блеск, и трепет белой вишни
Тебе - как путеводная звезда.
Ты примёшь всё как есть, и возжелаешь Жизни,
Её познавшим глубоко, до дна.