У цих коридорах, імення яким – совок,
Підвіконня білі від ніжности твоїх рук
І коричневі двері відтінку твоєї нудоти.
Пальці – ласками,
Слова – мазками,
І все починається саме тут -
Можливо, ти навіть не проти.
Напишу так,
Що ти роздягнешся сама.
Від мого тепла можуть лишитись опіки,
Бо всі твої драми
Й перевірена оптика
Не дадуть у мені розгледіти правду,
І ця нескінченна вереснева зима
Не залишить від тебе жодного спротиву.
У цих коридорах, імення яким – совок,
Я творю тобі нову і прекрасну епоху.
Розрізаючи ґрати твоєї в’язниці
Пальцями-ласками,
Словами-мазками,
Я згодна стати твоїм богом,
Храмом на ближній зупинці.