Вона кохає до безтями,
Та біллю серце оповите…
І знов гарячими вустами
Цілує так несамовито.
Його цілує… Ніжні руки,
Що в них вона все забува…
Допоки чує серця звуки –
Він поруч… І вона жива!
Вона жива, якщо палає
В її душі те почуття.
Страждає, плаче… І не знає,
Яким буде її життя…
Кохає кожную хвилину!
І, мабуть, дива вже чекає…
І вдень, вночі… І без зупину…
Несамовито так кохає…