На вулиці нічна глибока тиша,
Лиш крізь дерева мерехтить ліхтар,
Легкий вітрець ледь-ледь гілки колише,
І люди сплять, забувши дня тягар…
А я не сплю… - Кого я виглядаю?
Серпнева ніч сумні думки пряде,
Бо той, кого люблю і пам’ятаю,
Додому вже ніколи не прийде!
Колись мене спасало рукоділля…
Та що поробиш, як заслаб мій зір?
Безсоння – то моє гірке дозвілля,
Воно вночі зі мною з давніх пір.
Не буду я нікому дорікати
Й до себе викликати співчуття…
Є ще оті, що можуть убивати,
Підступно відбираючи життя…
Свій смуток не вважаю я за слабість,
Бо знаю й протилежні почуття, -
Умію жартувати і принадність
Для мене ще не втратило життя!
Спливає ніч… Світанок виглядаю…
Невтомна пам’ять спогади пряде –
Свою подяку в небо посилаю
Тому, що вже ніколи не прийде…
31.08.11