Тобі байдуже, найдорожчий друже.
Між балачками є така одна:
Мої грабки вже не хвилюють дуже,
А тільки пересічна давнина.
Я безпорадний – важелів немає,
А як іх мати? – Вади не дають.
Буслину пісню, хто ж її спіймає?
І чим тепер я душу втамую.
Душа вагітна - навантажив душу.
Я горілиць, як блискавка впаду,
Але співати все одно я мушу,
Хоч кажуть,- винятково у аду.
Збирав валізи до тяжкої втоми,
А в тих валізах виплати моі.
І є такі, що зовсім невідомі.
І навіть, друже, закиди твоі.
Бувай! Пішов я…
Так вже спромоглося.
Ти ще почуєш пісню кураю.
Хоч моє гроно ще не налилося,
Та ти заходь я все одно наллю.