Дитина… Немовля… Мале…
Відкрило оченята спозаранку…
і посмішка осяяла батьків…
Хіба бува щасливіша ще мить?
Дитина, що прийшла…
Вона ще навіть думати не може підло…
Підступності думок ще не торкався досвід…
Хіба вона могла накоїти щось зле?
Чи так сказився всесвіт?
Чи, може, то розплата за буття?
За що, скажіть, страждає немовля?
Буденний погляд. Черстве серце.
Пусті слова . Порожні душі.
Чужа біда – вона чужа,
Відсутній погляд мимохіть…
А немовля стражда…
А всесвіту байдуже…
Шалений біль і крапля віри!
З одного боку черствість,
А з іншого – любов
Пліч-о-пліч із надією…
Байдужість чи любов?
Що переможе за життя?
P.S Перемогла любов!