Про любов

Екатерина Ефименко
Я не забуду той день -
Мій перший зоряний дощ.
Так близько падало небо над нами.
І ці гарячі серця
Й дитячу нашу любов,
І квітку ту, що шукав вечорами.
Я полечу крізь роки
І на одному крилі,
Бо я люблю ці поля і вершини,
Бо тут звучить звідусіль
Голос моєї землі,
Медовий голос моєї країни.
Благословляю той день
І ту безвітряну ніч,
І нашу мрію й до неї стежину.
І світ зелених очей,
Що я із ним віч-на-віч,
І за порогом червону калину.