Нам тут жити...
Г.Л.Олді, О.Валентинов
Відшуміли танці на Майдані.
Гомін «патріотів» відлунав.
Хтось кричить – збирайте чамайдани!
Ну а хтось давно уже зібрав.
І лунає розпач верескливий,
В ритмі роз'ятованих сердець:
Жити тут, панове, неможливо!
Тут цивілізації капець!
Не паскудить ТАМ ніхто в під’їзді.
Добре жити, де смачний пиріг!
Стало, мабуть, модно по від’їзді
Плюнути на батьківський поріг.
І куди ж нам істину подіти?
Якось швидко губиться снага.
Тут у нас корупція й бандити,
Тут у нас занепад і нудьга.
Та проста і примітивна думка
Крутить і хапає за живе.
Так, живуть тут злидні й недоумки.
Але й мама тут моя живе!
Дуже просто визнати пропащим
Світ, що не дарує дивних див.
Хтось препони рве, щоб стало краще.
Чи ти певен, що усе зробив?
Хто без тебе покладе тут квіти
На могили рідних в чорний час?
Як усі втечуть – кому тут жити?
І кому тут жити замість нас?
Тут рідня - Івани та Одарки.
Лавра тут, Говерла та Госпром.
Друзі є, з ким добре випить чарку,
І вогнів намисто над Дніпром.
Лицемірить звички я не маю.
І не хочу жити задарма…
Божевільно тяжко тут буває.
Та землі ріднішої – нема!
Госпром - будівля установи Державної промисловості у Харкові, один з визнаних світових зразків архітектури конструктивізму.