«Якось лякливо i радiсно серце щемить...» (Маргарита Метелецкая)
Что-то пугливо и радостно сердце щемит, -
Руку мою ты в своей задержи на мгновенье!
Прятала долго от всех этот сладостный миг,
Не убивала мечтанья тоской и сомненьем.
Как я устала от боли незримой борьбы!
Отдыха просит душа и божественной ночи...
Только не спится под шепот печальной мольбы, -
Сердце твой образ забыть всё не может, не хочет!
В воздухе вновь аромат иллюзорных надежд -
Радость моя, ты из прошлых рассветов воскресни!
Крепко держи мою руку в ладонях и нежь!
Богом прошу, не сгори и - молю - не исчезни!
Шепчут усталые губы: - Любимый, услышь!
Песню из горького плача, жаль, не возродишь!
http://www.stihi.ru/2009/11/13/7293
Якось лякливо і радісно серце щемить...
Руку мою у своїй ти затримай ще мить!
Скільки разів я блаженство від світу ховала,
Скільки років не втрачалася мрія зухвала!
Як я втомилась від болю незримої битви,
Як засинала під шепіт сумної молитви...
Зараз впивають твій образ допитливі очі,
Хоче серденько спочити у храмовій ночі...
Куриться знов фіміам нездійсненних надій -
Радість моя, не зникай, я прошу, не зотлій!
Радість моя, ти із давньої темряви сходиш,
Може, пісні замість тужного плачу відродиш?
Тихо шепочуть зневірою втомлені губи...
Руку мою у своїй...не затримав мій любий...