http://www.stihi.ru/2009/11/13/7293
Как-то пугливо и радостно сердце щемит…
Руку мою ты в своей задержи хоть на миг!
Сколько же раз я блаженство от мира скрывала,
Сколько же лет я мечтам своим волю давала!
Как я устала от боли невидимой битвы,
Как засыпала под шёпот печальной молитвы…
Образ любимый пьют жадно пытливые очи,
Хочет сердечко забыться в божественной ночи…
Курится вновь фимиам не истлевшей мечты –
Радость моя, не растай, так желанна мне ты,
Радость моя, всходишь ты из забытых томлений,
Может, вернёшь вместо плача мне дар песнопений…
Тихо молю… Только радость - неумолима…
Не задержал… мою руку в своей… любимый…
2011
Оригинал
Якось лякливо і радісно серце щемить...
Руку мою у своїй ти затримай ще мить!
Скільки разів я блаженство від світу ховала,
Скільки років не втрачалася мрія зухвала!
Як я втомилась від болю незримої битви,
Як засинала під шепіт сумної молитви...
Зараз впивають твій образ допитливі очі,
Хоче серденько спочити у храмовій ночі...
Куриться знов фіміам нездійсненних надій -
Радість моя, не зникай, я прошу, не зотлій!
Радість моя, ти із давньої темряви сходиш,
Може, пісні замість тужного плачу відродиш?
Тихо шепочуть зневірою втомлені губи...
Руку мою у своїй...не затримав мій любий...
Иллюстрация из Интернета