КОЛОБОК
(Сучасна казка )
Колобка усі вітають,
Бо з дитинства добре знають!
Але казка в нас така –
Про «крутого» Колобка!
Він – сучасний і спортивний,
Розум є, не примітивний,
Їздить на мотоциклеті,
І сидить він на дієті,
Форму носить він – «Reebok»
От такий наш Колобок!
А працює він у фірмі,
Де печуть калачі мірні,
Ще і булочки й торти,
Хоч туди до нього йди!
Борошно як поставляють –
Колобок перевіряє –
Щоб хватило всім муки!
(Нащо ж нові «колобки»?)
Він-бо добре пам’ятає,
Як «сусіки» підмітають;
Так колись його бабуся
Та послухалась дідуся,
По «сусіках» замела,
Колобка тоді спекла,
Казку всім розпочала.
Колобок на підвіконні
Так пишався на осінні,
А тоді з віконця – Скік!
І від діда й баби втік.
Далі всі цю казку знають,
Мабуть тому запитають:
Як спастися пощастило?
Бо його лисиця з’їла!
Діткам тоді не писали -
Колобка як випікали –
Намісили консервантів ,
Барвників і оксидантів,
Ще й замінників смаку –
Пощастило Колобку!
Бо Лисиця його в рота –
Аж тут виникла блювота!
Колобок же відкотився
В річку, добре там обмився.
Лісом новина летіла:
«Колобка щоб не ви їли!»
Він шкідливий отакий
Не черствіє, все м’який!
А в лисиці із тих літ
Назавжди болить живіт!
Отруїлася звірина,
Отака того причина!
І зажив наш Колобок,
Розчесав малий чубок,
В школі старанно навчався,
На Пекарні влаштувався
Все він знає «на зубок»
От такий наш Колобок !
Все працює, провіряє,
І Пекарня процвітає!
Він працює без упину
Бо збирає на машину.
Та для суму є причина:
Де знайти йому дружину?
Бігав Колобок гуляти ,
Ходив в клубі танцювати.
Але круглий закороткий,
Ще й такий неповороткий!
На дієту хлопець сів,
І режим спортивний ввів
Ось уже наш Колобок
В формі фірменній REEBOK
Вранці бігає стрибає,
Більше не переїдає!
Залицявсь до Горошини,
Хотів взяти за дружину.
Горошина повідає:
«Я тебе ще не кохаю!»
Я така собі маленька,
І мене не пустить ненька!
Ти великий і пухкий,
Нам не треба колобки!
Глянув на кукурудзину ,
Серцем, аж у хмари злинув:
«Ой, яка ж вона є мила!
Якби мене полюбила»
До кукурудзини йшов
Розказати про любов,
Квіточку кульбабки ніс…
Відказала навідріз!
«Я вже віддана другому,
Он – метелику малому,
Мене з квітки він ростив,
Мій нектар солодкий пив,
Ніжно – ніжно цілував,
І своєю називав !»
«От біда ! » - наш Колобок
Потирає хлібний бок.
По городу знов пішов,
Квасолину там знайшов.
«Ой, яка бо ти гостинна,
О чудесна квасолино !
Будь мені ти за дружину
Любить буду не покину!»
«Ой… » - та мовить і мовчить…
А хазяйка вже біжить –
Щоб квасолю вибирати
І заносити до хати.
Засмутився Колобок ,
Чухає малий чубок,
Повертає свою спину,
Аж тут бачить : цибулина!
Панночка така плечиста
І кругленька, золотиста!
Гарна, свіжа, що й казати!
От би в себе закохати!
Колобок стоїть без слів –
Розгубився чуб змокрів!
Цибулина усміхнулась:
«Бачу, тобі приглянулась!
Всім ти про любов казав,
А мене все обминав!
Хто захоче цибулину?
Буде плакать без упину!
З виду гарна я така
А як ближче то гірка!
Але хочу розказати , -
Будеш ти мені ще радий!
Бо мене для того сіють,
Що зі мною не хворіють!
Я всі віруси вбиваю,
Всіх лікую, помагаю!»
… І задумавсь колобок :
«Що робити?....» - чуха бок.
Та мабуть , вони зійшлись,
Ми не бачили – коли .
Може тому – хліб їмо, -
І цибульку кладемо.