Відкрий цю книжку й подивись:
на ній рядки твої незрозумілі.
Ти написав їх ще колись,
тоді ти тінью був й навколо були тіні.
Ти думав, як тобі вернутись у людське обличчя,
тепер ти знов людина, але ти не змінився.
Ти залишився сірим, прозорим, наче небо.
Живеш в образі тіні і почуттів тобі людських не треба.
Ти не достойний свого тіла,
ти не достойний образу людини -
у жилах твоя кров не закипіла,
ти залишився привидом й донині.
Ти знов блукаєш всамоті серед живих,
серед істот, що зовні схожі лиш на тебе.
Хоч бути всамоті ти звик,
та заператись в темряві не треба.
Чому ти так хотів стати живим?
Ти сам цього не розумієш.
Та постарайся стати хоч на мить ти тим,
хто думає про щось і мріє.