Дванадцять місяців
(вірш на українській мові для дітей)
.
Вчусь я з татком рахувати,
Вмію вже до десяти,
Але як запам’ятати –
Місяці, чи знаєш ти?
Їх дванадцять, так багато!
Але каже мені тато:
«До Природи ти звернись,
Це так просто, не журись.
Новий рік вітає січень,
Дуже щедрий до малят,
Він ялинку прикрашає
Тішить хлопчиків й дівчат.
Лютий місяць – розлютився,
Білим снігом вкрив сосну.
Ми ж його не боїмося,
Бо чекаємо весну.
Березень до нас приходить –
Тане крига на річках,
Повертається додому
Шпак – весняний перший птах.
Квітень вкрив квітами вишні
У бабусинім саду.
Вже летять за медом бджілки,
Бо все роблять до ладу.
В травні – знов шепочуть трави,
Під вікном бузок розцвів.
А у полі шовковистім
Цілий день пасуть корів.
Ось і червень на порозі
Літо в кошику приніс.
Ніжним солов’їним співом
Вмить наповнюється ліс.
В липні вирушай до лісу
Скарб захований шукати,
Під листками, між травою
Ягід не порахувати.
Ну а серпень – це кінець
Літу теплому вінець.
У садках врожай збирає,
Всіх нас щиро пригощає.
У вересні заблукало
Кілька теплих днів.
Вже готується медведик
До зимових снів.
Жовтень місяць – це маляр,
З пензликом в руках крокує.
Всі ліси й долини наші
В жовтий колір пофарбує.
Листопад зриває листя,
З вітром і дощами грає,
Навіть сонечко ясне
Парасольку витягає.
Грудень довго не барився,
Снігом вкрив стежинки,
Дуже швидко рік скінчився
І лишив… крижинки.
Кожен Місяць, кожен День
Радість тим дарує –
Хто Природу поважає,
Та її шанує.
29.04.2011