Серце втомлене журбою,
Погляд в смутку помарнів,
Ти стоїш перед юрбою
Промайнулих сірих днів...
Все шукаєш сенс і волю
У книжках і віщих снах
І свою малюєш долю
В небесах, мов дикий птах...
Бачу твій політ в безмежжі
В полум’ї передчуттів,
Не лякаюся пожежі:
Я побачив, що хотів!
Лиш одне просити мушу,
Наздогнавши серед зір:
Не ятри ваганням душу,
Руку дай і згине звір!
Ось, візьми його за крила,
Він маленький, мов кажан!
Все пищить, що в ньому сила
І здійснення всіх бажань!..
Стисни трішечки долоні,
І залишиться на них
Щастя, що було в полоні
Пазурів дракона злих...
І заграє промінь сонця
У смарагдових очах,
А з душі твого віконця
Знов полине райський птах!..