ці рвані,
нервові,
не римовані рядки…
часом
вони схожі на марення…
вони як зріз,
а точніше, скол
нашого життя…
у ньому
не залишилося місця
романтиці…
радіо, ТіВі, інтернет –
стиснули інформацію
до байту, до мілісекунди,
до миті,
яку не можливо відчути…
у цьому
шаленому ритмі
ми загубили
Вічність…
і тепер
у своїх віршах
замість
трьох крапок на кінці
ми ставимо
сумний смайлик :-(
подстрочник:
эти рваные,
нервные,
не рифмованные строчки…
порой
они похожи на бред…
они – как срез,
а вернее, скол
нашей жизни…
в ней не осталось места
романтике…
радио, ТВ, интернет –
сжали информацию
до байта, милисекунды,
до мгновения,
не ощутимого человеком…
в этом
бешеном ритме
мы потеряли
Вечность…
и теперь
в своих стихах
вместо троеточия
в конце
мы ставим
грустный смайлик:-(