Запитав я у сусiда,
Мiй сусiда молдован,
Нащо нам румунська мова,
Щоби розумiть циган?
Розповiв менi сусiда,
Що та мова нам нужна,
Щоби слухати Бесеску,
Вiн на iнщому не зна.
Став я тай субi подумав
На чорта менi воно?
Бо коли я то послухав,
Що не слово, то г… но.
Кажуть нам цi ромунюкi
Що сусiд не молдован,
Кажуть все, як по наукi,
Брешуть, наче вiн чурбан.
Кажуть ще цii невдахi,
Що хохлiв тут теж нема,
Що дiди нащi валахi.
Всi румуни, й кум, й кума.
Кажуть, що румун — то этнос,
Окупант- то русскiй тут,
А як що ты не согласен,
Ты справжнiсенькiй манкурт.
Стало щос менi не добре,
Вiдно, все це не спроста.
До чого ж вони падлючi
Хто б iм прикрутив хвiста?