Твій інтимний простір на цю секунду
Стиснутий до мінімальної порції повітря на вдих
Між шафою, «Історiєю Німеччини» та мною.
І молодий п’яний голос немолодого тверезого каталонця
Звужує відстань до тебе до відвертовологості.
Ти ховаєш під светром крадене і питаєш,
Чому у рядках чоловіка твого жадання багато риби -
Тільки тому, що риба також непристойно-мокра.
Я малюю у тебе на спині хрестики «істина»-«хиба»,
Розтягуючи насолоду, що ти мене зовсім не знаєш,
Хоч і звикла думати навпаки – принаймні, наполовину.
Ти розплавлено тонеш у тоннах власної невагомості,
І запалені очі тонкості зимового сонця
Пахнуть надрізаним льодом, сирою стіною,
Дихають сухістю сливи, косять по розвалинах книг.
Від твого простору залишається тільки час,
Стиснутий звідси і до удару годинника,
Коли я голими руками беру твою оголену руку,
Залишивши тобі порцію волі
На хресне знамення і перехрещений вдих.