Покиньмо той трепіт! Порвімо важезні кайдани!
Літа молодії летять!
Залізнеє іго, лишаючи попіл та рани,
Збирається спочивать.
Але не складайте з плечей своїх бравую зброю,
Не зруште з позцій, нам їх ще віками тримать!
І не забувайте свою невблаганную волю,
Яка не корилась і кликала знов воювать!
Тоді передаймо своїм, вже щасливим, нащадкам,
Як сонце заходило в їхній батьківській землі.
Нехай пам'ятають системи гнилі коліщатка,
Що вмить розвалились за нашій гучній боротьбі!
Нам є чим пишатись, нам є, з чого скласти екзамен.
І пройдений шлях аж ніяк нам не соромно знать.
Гудуть шуми вулиць, заводи, машини, вокзали -
В сучасній Вкраїні нахто не збирався вмирать.
Погляне на людство звисока сива Україна,
З дніпровської кручі побачить майбутнє, й ураз
Згадають живі усіх мертвих, і кожного сина,
І ті заповіти, що ввіки нам лишив Тарас.