Посміхнись, моя люба!
Може й не знайду тебе,
Як божевільний, вірю
Ти є.
Не журись моя люба!
Нам вже за тридцять,
І довгий час
Живемо в сльозах,
В самоті.
Ти повір в наше щастя!
Може й сенсу не має,
Та тільки я знаю,
Як божевільний вірю і знаю
Ти є.