Не ищите меня! Я пропала
В этой осени словно в Сахаре.
Слишком долго ждала и искала,
И сгорела в багровом пожаре.
Вместе с небом на мокром асфальте
Утонула как гроздья рябины.
В стае птиц улетала. Прощайте!
Но за тонкую нить паутины
Зацепилась крылом и осталась.
Растворилась в дожде и тумане.
Обнимала Вас, с Вами встречалась.
Вы не знали об этом романе.
7.10.2008 г.
Не шукайте мене! Я пропала
В цій ось осені, вийшла за межі.
Надто довго чекала, шукала
І згоріла в багряній пожежі.
Разом з небом на мокрім асфальті
Потонула, як плід горобини.
Із птахами у вирій – на старті!
Та за нитку тонку павутини
Зачепилась крилом, залишилась.
Розчинилась в дощі і тумані.
Обіймала, потай зустрічалась.
Ви не знали... що в явнім романі.
Валентина Лысич
© Copyright: Анна Евгеньевна Васильева, 2010
Свидетельство о публикации №11011146683