С украинского http://www.stihi.ru/2011/09/20/3993
в Городе_Цвета_Сепии,
в осени, пахнущей кленами и корицей,
шагреневая кожа нашего времени сжимается ежеминутно,
и ежесекундно:
уменьшается,
и уменьшается,
и уменьшается -
но мы об этом не говорим.
Остров кровати окружен водами -
зелеными, как надежда,
тяжелыми, словно веки.
Уже не ждем -
ни зимы, ни корабля спасительного.
Спрятаться, замереть, не двигаться,
слиться с тобой,
срастись с пейзажем,
как в детских "жмурках" -
а вдруг они не заметят
и не позовут домой?..
забыться в вате тишины - и конец.
И только черточки наших ладоней
мчат вперед отчаянными велосипедистами,
дерзкими в своем безумстве,
и свидетельствуют, как те апостолы,
что «дальше таки будет».
***
Далi буде http://www.stihi.ru/2011/09/20/3993
…у Місті_Кольору_Сепія,
в осені, що пахне кленами та корицею,
шагренева шкіра нашого часу стискається щохвилини,
і щомиті:
менше її,
менше її,
менше її –
та ми про це не говоримо.
…Острів ліжка оточений водами –
зеленими, як надія,
важкими, немов повіки.
Уже не чекаємо –
ані зими, ні корабля рятівного…
Заховатись, завмерти, не рухатися,
злитися із тобою,
зростися із краєвидом,
як у дитячих «піжмурках» –
а раптом вони не помітять
і не покличуть додому?...
…тривати у ваті тиші – та аніруш…
…І тільки риски наших долонь
мчать уперед відчайдухами-велосипедистами,
зухвалими у своєму безумі,
і свідчать, як ті апостоли,
що «далі таки буде»