Світ нахаб 2
Нас не вважають за людей
У світі ледарів, нахаб,
Бажаючи почути правду,
І біль відчути на собі.
Від сліз і крові утопитись,
Малюючи ганебну славу,
Де рай прихованих Іуд,
Слизької, терпкої довіри,
І возвеличення себе,
Як божого створіння
У тілі зраджених, задушених,
Ти відбудовуєш життя,
На розкоші і втісі,
І проклинаючи мене,
Ти хочеш слави як і всі,
Мізерне слово підіймаєш
На світ оголеної маси,
Ти хочеш врятувати світ,
Який гниє із середини
До смерті хвалиться собою,
І проводжає сотні літ
Під кригою своїх невдач,
Ганебний розпач.