Оголена стояла на майдані:
Хтось обдивлявсь ще гаряче тіло,
Коментував – під пиво мов піде…
..........Ганьби вкривали хвилі невблаганні,
..........Перед очима світло мерехтіло,
..........Не розуміла вже я з ким і де.
Один впізнав із подивом відвертим:
«Невже вона?» – й робив пізніше вигляд
Немов я у розкішному вбранні.
..........Та відчувала – стала відтепер тим,
..........Що гірше речі (Тільки от з яких ляд?)
..........Презирства ляпас, усмішки скляні.
А інший заховав сором’язливо
Розгублено-сталевий погляд юний –
Зацьковане маленьке вовченя.
..........В душі гармидер, з жалю й болю злива,
..........Розірвані тонкі емоцій струни…
..........Подалі б бігти… Швидше… Навмання…
Та веселився той, хто білий одяг
Зірвати з мене всім зумів на втіху –
Чи то пишався, чи пожартував…
..........Навіщо був шалений, дикий потяг,
..........Довірливість до дурості, до сміху –
..........Стою оголена - безглуздіша з вистав.