…Ковтнути з місячного келиха цикути
чи з нетривким промінням сонячним сплестись –
той вибір кожен робить сам, коли банкрутом
душа себе відчує, в небо вознести
тоді несила їй прохання без підмоги.
Тож обирає серце в рай провідника:
когось нові фальшивим сяйвом манять боги,
хтось у кривавій річці гонору зника.
А треті тихо кажуть: «Буде Твоя воля,
яка на небі, то така і на землі!»
І Він нікого не залишить у недолі,
щоб маяком не стала свічка для імли.
Бо хоч одного буде вловлено пітьмою –
пройде крізь нього, як ворота, легіон.
Тож сплинуть люди незворотною рікою,
хоч кожен з них одержить свій Армагеддон.
І обираючи – підробку, кров чи Слово, –
ти все одно тим ствердиш волю не свою.
Мені не віриш? То давай цю тему знову
ми обговоримо, як стрінемось в раю…
2011