Ось нещодавно, навесні ,
Наснився дивний сон мені .
Буяли яблука і вишні
У тому сні, такі розкішні.
Садочок був там біля хати,
Мале дитя, старенька мати.
Аж раптом темрява прийшла
І все чорнилом залила
Здалось мені на мить одну ,
Що я на цвинтарі стою.
Навкруг мене ненависнії звуки
Це все оті, нещадні чорні круки.
І ось надгробок на замлі
Із написом і я кричу : О ні!
Аж тут Шевченка голос пролунав
І ось, що він мені сказав:
" Цей сон наснився недарма,
прийшла страшна до нас пора!
За все , що я боровся діти ,
Ви раді нищити і навіть квіти,
Ті що насіяли вам матері
ви затоптали їх в своїй душі
Погляньте ж любі на Вкраїну
Ви залишаєте одну руїну!"
Прокинулась я у жаху
І згадкою про це тепер живу
На тім надгробку напис :" Україна"
Напевно пам'ятати буду до загину.
Задумайтесь і ви у цю хвилину
Не нищіть нашу славну Україну!!!